26 червня у нашій Церкві відзначається свято на честь чудотворної Тихвінської ікони Пресвятої Богородиці.

Храм у Гяменлінні нашої парафії, після повторного освячення у 2021 році, був посвячений саме на честь цієї улюбленої ікони — Тихвінської ікони Божої Матері.

Історія цієї ікони надзвичайно багата подіями й описана, зокрема, у «Синаксарі».

За переданням, апостол і євангеліст Лука ще за життя Пресвятої Богородиці написав ікону Її образу, а також передав ікону разом зі своїм Євангелієм та книгою Діянь Апостолів як дар правителю Антіохії Теофілу.

У V столітті ікона була перенесена до Константинополя, де для неї було зведено славнозвісний храм у районі Влахерн.

У 1383 році, за переказами, ікона зникла з Константинополя та явилася простим рибалкам на Ладозі поблизу Старої Ладоги. Ікона пливла по воді, височіючи над поверхнею, а здивовані рибалки спостерігали за її рухом, доки вона не зникла. Ікона кілька разів з’являлася на березі, але не залишалася надовго, а знову зникала. Константинопольський патріарх, дізнавшись про ці явлення від новгородських купців, підтвердив, що це саме та ікона, яка нещодавно зникла з Влахернського храму.

Згідно з переданням, ікона нарешті явилася на березі річки Тихвін. Люди зібралися на молитву, ікона зійшла на землю, і багато хворих отримали зцілення. Тут же почали зводити храм для ікони. Вже першого дня було зведено три ряди колод. На ніч залишили вартових, але вони ненадовго задрімали. Прокинувшись, вони з подивом побачили, що ікона та збудована частина храму зникли без сліду, навіть тирса не залишилося. Люди зібралися й почали пошуки. На загальне здивування, все це було знайдено на іншому березі річки. Так ікона сама обрала місце свого постійного перебування.

Через сім років перший храм згорів, але ікона залишилася неушкодженою серед моху. Протягом століть храм тричі горів, але ікона завжди залишалася неушкодженою. Чутки про чудеса ікони дійшли аж до Москви. Великий князь Василь III у 1507 році наказав звести на її честь кам’яний Успенський храм. Саме тоді ікону почали називати «Тихвінською». За велінням царя Івана Грозного при храмі у 1560 році був заснований монастир, головною святинею якого була Тихвінська ікона.

У 1613–1614 роках шведські війська кілька разів облягали монастир, але Божа Матір захистила його. Монахи та невеликий загін захисників витримали натиск чисельно переважаючого ворога. У критичні моменти шведи бачили то військо, що нібито наближалося з боку Москви, то небесні видіння, і несподівано тікали. Після війни перед списком Тихвінської ікони у 1617 році було укладено Столбовський мир між Росією та Швецією. Пізніше цей список перенесли до Новгорода, де він був встановлений у Софійському соборі.

Після Жовтневого перевороту 1917 року монастир у Тихвіні було закрито, а чудотворну ікону перенесено до невеликої церкви. Під час Другої світової війни німці окупували Тихвін. Відступаючи, вони вивезли ікону спочатку до Пскова, потім до Риги. Там її отримав архієпископ Ризький Іоанн Гарклавс, який у 1949 році перевіз її до США. Ікона зберігалася у Чикаго до 2004 року, коли її було повернуто до відродженого Тихвінського Успенського монастиря.

З Тихвінської ікони Божої Матері з часом було зроблено багато списків. Її особливо вшановували на півночі Росії та в Карелії.

Джерело: Синаксарій
Фото: Тихвінська ікона Божої Матері у храмі Гяменлінни. Фото: Димитрій Толонен.