Спільне Великоднє привітання єпископів: «Нам усім даровано безцінний дар»

Ми знову дійшли до цих днів святкування Воскресіння, які Свята Церква описує у пасхальному каноні як «свято свят і торжество торжеств» (ірмос 3-ї пісні).

Звістка ангела про Воскресіння Спасителя охопила жінок-мироносиць водночас страхом і радістю. Радість Пасхи — це радість від того, що смерті більше немає, що людське життя має вищий, вічний сенс.

На Великдень ми найясніше усвідомлюємо, як Господь завжди перебуває з нами — попри всі наші падіння, гріхи, смутки й немочі. Його рука простягнута до нас, і Він чекає тільки одного: щоб ми звернулися до Нього й вирішили йти за Ним.

Під час посту ми потребували Божої допомоги, щоб зрозуміти, як глибоко гріх вплинув на нас. Гріх спотворив людську природу ще від гріхопадіння і є причиною нашої смертності. «Бо не роблю доброго, що хочу, а зло, якого не хочу, те чиню… О, нещасна я людина! Хто визволить мене з цього тіла смерті?» (Рим. 7:19, 24), — запитує святий апостол Павло.

Лише Господь може спасти! І саме заради нашого спасіння Бог прийняв людську природу, розділив із нами всі можливі страждання й випробування земного життя: глузування й осуд, біль і хворобу, зраду близьких, самотність і навіть гірке відчуття залишеності Богом. За нас Він переніс надзвичайно болісну і ганебну смерть на хресті.

Він добровільно взяв усе це на себе з безмежної любові до створеної Ним людини — заради нашого спасіння. «Отець любить Мене за те, що Я віддаю Своє життя — щоб знову Його прийняти. Ніхто не забирає Його від Мене, Я Сам Його віддаю. Маю владу Його віддати й владу знову Його прийняти» (Ів. 10:17–18).

Ми пройшли Великий піст разом з Ним і співстраждали у подіях хресних страждань. А тепер нашою радістю є звістка про перемогу Христа над смертю та про те, що кожному з нас даровано безцінний дар — вічне, блаженне життя з Богом: «Бо як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть» (1 Кор. 15:22–23).

Ми постійно бачимо довкола себе численні скорботи, війни й економічні труднощі, які змушують нас згадувати слова Господа про останні часи: «І через поширення беззаконня любов багатьох охолоне» (Мт. 24:12).

У Євангелії Христос прямо пов’язує зменшення любові з ослабленням віри та зростанням беззаконня, тобто гріха. Це означає, що єдиним ліком від «жала смерті» є повернення до Бога, боротьба з гріхом і виховання в собі такої сильної віри, яка може подолати все. Але як цього досягти?

Святий єпископ Кавказу Ігнатій (Брянчанінов) навчає, що життя за євангельськими заповідями народжує живе відчуття Божої присутності. Він каже: «Переконаність у виконанні заповідей — це впевненість, що діє в душі людини: вона сильніша за будь-яке зовнішнє переконання. Євангельські заповіді утихомирюють, оживляють і зміцнюють душу… Бог, невидимий для чуттів, стає видимим оком душі — розумом — через живу віру».

Апостол Іван свідчить: «Бог є любов» (1 Ів. 4:8). Саме любов, глибока внутрішня спорідненість із Богом, є таємницею майбутнього віку, благословенної вічності. Ми покликані навчитися цьому вже тут — у нашому звичайному, повсякденному житті на землі. «Нехай кожен дбає не тільки про себе, а й про інших. Нехай у вас будуть ті самі думки, які були у Христі Ісусі» (Фил. 2:4–5), — радить святий апостол Павло.

У цей пасхальний час намагаймося уникати засудження інших і ворожості до ближніх. Святі отці навчають, що до ближнього слід ставитися не лише з пошаною, а й із благоговінням, адже кожен носить у собі образ Божий. Святий авва Дорофей Газський стисло й чітко висловлюється: «У твоєму ближньому — життя і смерть».

З цими думками щиро вітаємо вас, дорогі отці, брати і сестри у Христі, зі святом Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа і бажаємо вам усім миру, щастя, здоров’я, радості, утіхи і духовної міцності!

Елія
Архієпископ Гельсінський та усієї Фінляндії

Арсеній
Митрополит Куопіо і Карелії

Сергій
Єпископ Хаміни