ПАТРІАРШЕ ПОСЛАННЯ З НАГОДИ ВЕЛИКОДНЯ

Всечесніші браття Архієреї,

Улюблені чада,

З милості й силою Божою ми звершили молитвою та постом шлях через океан Святої і Великої Чотиридесятниці, досягнувши врешті преславного свята Пасхи, і прославляємо Господа слави, Який зійшов у глибини аду і «здійснив вхід усіх у рай» Своїм воскресінням з мертвих.

Воскресіння — це не спогад про подію з минулого, а «блага зміна» нашого буття, «інше народження, інше життя, інший спосіб існування, преображення самої нашої істоти». У Воскреслому Христі оновлюється все творіння разом із людством. Коли ми співаємо в 3-й пісні Пасхального канону: «Нині все наповнилося світлом — небо, земля і ті, що під землею; тому нехай святкує вся твар Воскресіння Христове, в якому все утверджується», — ми проголошуємо, що всесвіт заснований

на світлі, що не втрачає сяйва. Вислови «до Христа» і «після Христа» є істинними не лише для історії людського роду, а й для всього творіння.

Воскресіння Господа з мертвих є осердям Євангелія, стабільною точкою відліку всіх книг Нового Завіту, а також літургійного життя та благочестя православних християн. Дійсно, слова «Христос воскрес!» є коротким викладом богослов’я Церкви. Досвід скасування влади смерті є джерелом невимовної радості, «звільненої від уз світу цього». «Усе наповнилося радістю, отримавши смак воскресіння». Воскресіння — це вибух «великої радості», що пронизує все життя, етику і пастирське служіння Церкви як передсмак повноти життя, пізнання та буття у вічному Царстві Отця, Сина і Святого Духа. Православна віра і песимізм є несумісними явищами.

Пасха для нас є святом свободи та перемоги над відчужуючими силами; це воцерковлення нашого буття, запрошення до співпраці задля преображення світу. Історія Церкви стає «великою Пасхою» як шляхом до «славного визволення синів Божих» (Рим. 8:21). Досвід воскресіння відкриває центр і есхатологічний вимір свободи у Христі. Біблійні свідчення про воскресіння Спасителя демонструють силу нашої свободи як віруючих; саме в цій свободі проявляється «велике чудо», що залишається недосяжним для будь-якого гноблення. «Таїнство спасіння належить тим, хто добровільно його бажає, а не тим, кого примушено всупереч волі». Прийняття Божественного дару як «переходу» віруючого до Христа є вільною екзистенційною відповіддю на

люблячий і спасительний «перехід» Воскреслого Господа до людства. Бо «без Мене не можете робити нічого» (Ін. 15:5).

Таїнство воскресіння Господнього і донині руйнує позитивістські впевненості тих, хто заперечує Бога як «заперечення людської волі», як і прихильників «оманливого самозадоволення без Бога» та шанувальників сучасного «людини-бога». Майбутнє не належить тим, хто ув’язнений у самодостатньому, задушливому і вузькому земному існуванні. Немає справжньої свободи без воскресіння, без перспективи вічності.

Для Святої Великої Христової Церкви джерелом воскресної радості цього року також є спільне святкування Великодня всім християнським світом, разом із вшануванням 1700-ї річниці Першого Нікейського Собору, який засудив єресь Арія, що «зменшував у Трійці єдиного Сина і Слово Боже», та встановив спосіб обчислення дати свята Воскресіння нашого Спасителя.

Нікейський Собор започатковує нову епоху в соборній історії Церкви, перехід від місцевого до вселенського соборного рівня. Як нам відомо, Перший Вселенський Собор увів у Символ віри небіблійний термін «єдиносущний» (ὁμοούσιος), хоча й з чітким сотеріологічним змістом, що й досі залишається сутнісною ознакою церковного вчення. У цьому сенсі святкування великої річниці не є поверненням у минуле, бо «дух Нікеї» зберігається неушкодженим у житті Церкви, єдність якої пов’язана з правильним розумінням і розвитком її соборної

ідентичності. Обговорення Першого Вселенського Собору в Нікеї нагадує нам про спільні християнські архетипи та значення боротьби проти викривлення нашої непорочної віри, спонукаючи нас звернутися до глибини й суті церковної традиції. Спільне цьогорічне святкування «найсвятішого дня Пасхи» підкреслює актуальність цієї теми, розв’язання якої висловлює не лише шану християнства до постанов Нікейського Собору, а й усвідомлення того, що «не повинно бути жодного розділення в таких священних речах».

Із цими почуттями, сповнені світлом і радістю Воскресіння, урочисто проголошуючи «Христос воскрес!», вшануймо обраний і святий день Пасхи щирим сповіданням нашої віри у Спасителя, Який смертью смерть подолав і життя дарував усім людям і всьому творінню — через вірність священним традиціям Великої Церкви і через щиру любов до ближнього — на славу небесного імені Господнього.

Фанар, ВЕЛИКДЕНЬ 2025 рік

Варфоломій Константинопольський
Ревний молитовник за всіх вас до Воскреслого Господа